Проїхавшись по замках України, можна або сумувати, бо майже все втрачено, або радіти - хоч щось та збереглось

Більша частина того, чим україн­ці можуть пишатися, милувати­ся самі й показувати гостям - це історична і культурна спадщина з минулого. Новітні часи, і тут правди ніде діти, не залишили по собі нічого стоящого, навпаки, під час активної побудови соціалізму в країні нищилося все більш-менш вартісне. Процес паплюження іс­торичної спадщини якнайкраще можна показати на прикладі зам­ків і палаців. В кожному з них радянська влада влаштовувала як не склад, так військову частину, а в найвеличніших - туберкульоз­ні санаторії. Як сказав мені один художник: шедеври архітектури і мистецтва знищувалися на клітин­ному рівні.

В этом году ахтырчане отпразднуют 370-летие своего города. За прошедшее время исчезли многие памятники архитектуры - очевидцы ис­торических событий. Одной из изюминок урочища Кившар является проходящая по ней вымощенная дорога, в народе называемая "каменка", по которой (информация краеведческого музея) еще до революции верующие и священнослужители шли на Троицу крестным ходом из Ахтырки в Свято-Троицкий монастырь. Только вот если, например, в соседней Польше некоторые вымощенные дороги, ведущие к фортам и представляющих историчес­кою ценность, приравнены к памятникам архитектуры и охраняются законом, то в нашей стране это просто доро­га с твердым покрытием.

Із року в рік могила Олександра Мішечкіна, що у 50-х роках минулого століття був головою Охтирського виконкому, заростає бур'янами. Невже такого ставлення з боку прийдешніх поколінь заслужила людина, про яку й досі з вдячністю згадують представники старшого покоління?

Розслабтеся, хлопці... Криївка - гарна ідея як для бізнесу, так і для популяризації українського без заїждженого шароварства

Бувають різні міста: зручні для життя і не дуже. А бувають міста музеї. Як от Львів, наприклад. Я не збираюся переписувати путівники по місту Лева, наводити приклади архітектурних пам'яток і музеїв - їх безліч. Старе місто має свій дух, харизму, має вранішній і вечірній настрої.

Приїхав якось в Україну мульти­мільйонер містер Джонсон. По­селився в 5-зірковому готелі в шикарному номері. Захотілося йому прийняти душ. Помився, хотів ви­йти, а двері зачинилися.. Поки ви­бирався з душу, знову спітнів. Але як тільки звільнився з ув'язнення, відразу ж викликав до себе в но­мер адміністратора готелю.

Ахтырская студия развития для детей «Умляндия» в этом году отмечает четыре года

За это время все так к ней при­выкли, она у всех на слуху, что мало кто задумывается о дате ее рождения. И, тем не менее, прош­ли года, в которых спрессовался опыт, итоги, достижения.

Лише чотири відсотка приватних садиб в Охтирці охоплені організованим вивозом побутового сміття

За повідомленням директо­ра TOB «Водоочистка» Олексія ШЕЙКА, з дочірнім підприєм­ством «Верп», що займається вивезенням сміття, охтирчани - мешканці приватних садиб уклали 800 договорів. Проте по­ловина з них є формальними. Жителі околиць міста продовжують викидати сміття будь-де, чи привозять його до контейнерів, встановлених у дворах багатопо­верхівок.

Адміністрація Охтирського продовольчого ринку зроби­ла крок назустріч виробникам сільськогосподарської продукції - відтепер за користування торговельними місцями селяни сплачуватимуть удвічі менше.

В марте 2011 года мы писали о стихийной мусорке за территорией продовольственного рынка во дво­ре дома №12 по переулку Харьков­скому. По сравнению с гигантскими ахтырскими стихийными свалками, мусора там накопилось относительно немного. И для решения пробле­мы благоустройства достаточно бы­ло вывести этот мусор на полигон твердых бытовых отходов, засыпать образовавшуюся в земле яму грун­том и посеять сверху траву. И про­блема была бы решена раз и на­всегда.